служба членкинь
Жіночої Військової Підготовки
в Варшавському Повстанні
1 II 1921 - 30 I 1944
Олександра «Оленка» Гжещак
Старшина санітарного взводу 2-ї роти «Руди» батальйону «Зоська» Армії Крайової
Вона навчалася в Варшавській гімназії ім. Нарцизи Жміховської, де пройшла курси санітарів, організовані Польським Червоним Хрестом під егідою Приспособлення Військових Жінок. Восени 1939 року опікувалася пораненими бійцями в Уяздовському шпиталі. У 1941 році вона почала вивчати медицину в Професійній школі допоміжного санітарного персоналу під керівництвом доктора Заорського, яка фактично була таємним медичним факультетом Варшавського університету. Свою підпільну службу вона розпочала, приєднавшись до групи Молодіжної асоціації, згодом увійшовши до складу Штурмових груп сірих рядів. Заарештована гестапо на початку січня 1944 року під час перевезення вибухівки, пізніше була страчена на руїнах гетто. Нагородженa Хрестом Доблесті. З 1 березня 1944 року жіночий взвод медсестер батальйону «Зоська» носив її ім’я.
Стефанія «Стефа» Гжещак
10 XII 1923 - 15 IX 1944
Зв'язковий ІІІ взводу «Фелек» 2-ї роти «Руди» батальйону «Зоська» Армії Крайової
Наймолодша сестра Оленки, як і її сестра, була довоєнною скауткою Варшавського скаутського краю. Свій повстанський шлях вона розпочала у Волі. 11 серпня разом із кількома іншими солдатами та медсестрами взводу «Фелек» під командуванням Анджея Самсоновича «Xsiąże» вона була відрізана від батальйону та прорвалася до Кампіноса. 24 серпня вони повернулися до своїх колег із «Зоська» через Жолібож і канали до Старого міста. Вона була в єдиній групі, якій вдалося переправитися зі Старого міста до Середмістя через Саський сад 31 серпня 1944 р. Загинула 15 вересня у дворі будинку на Вілановській 1, останньому оплоті «Зоські» в Чернякові. . Двічі нагороджений Хрестом Доблесті.
Організації в PWK
У жовтні 1922 року за підтримки Кола Польок, Червоного й Білого Хреста, а також Організації Харцерок було створено Комітет Жіночого Резерву, до складу якого також входило кілька інших організацій, які приєднувалися та від’єднувалися з часом. У кінцевому підсумку комітет функціонував під назвою Комітету Громадського Призначення Жінок для Оборони Країни і відіграв велику роль у формуванні громадської свідомості щодо військової підготовки жінок, а також був першим органом, що вів облік жінок, здатних до виконання допоміжної військової служби.
Видана у 1933 році інструкція визначала завдання навчально-виховних організацій. Так, Організація Призначення Жінок для Оборони Країни (PWK) займалася веденням та реєстрацією військової підготовки жінок, організацією шкільних і позашкільних гуртків та навчанням інструкторок. Польський Білий Хрест займався навчанням освітньої служби, Родина Військова – підготовкою до догляду за військовими сім’ями, Ліга Повітряної Оборони Держави – навчанням протиповітряної та протигазової оборони, а Польський Червоний Хрест – навчанням медичної та гігієнічної служби.
Загальне злиття Червоного Хреста та Червоного Півмісяця було ще одним великим кроком у напрямку міжнародного гуманітарного співробітництва.
Харцерські Батальйони
Від самого початку своєї діяльності скаутські осередки в Польщі були джерелом патріотизму та боротьби за незалежність. Не інакше було під час Другої світової війни, коли довоєнні харцери та харцерки масово поповнили ряди Армії Крайової. З 1939 року діяли такі організації, як “Сірі Шеренги”, “Будь Готовий” (раніше “Союз Конюшини”), “Вігри” чи Польське Харцерство – “Польські Гуртки”.
Одними з найбільш відомих харцерських батальйонів, що боролися у Варшавському повстанні, були батальйони “Зоська” та “Парасоль”. Вони походили з Груп Штурмових Сірих Шеренг і були одними з найкраще підготовлених, загартованих у боях під час окупації та добре озброєних повстанських підрозділів.
Восени 1942 року з харцерів варшавських Штурмових Груп було утворено ОС “Єжи” Кедиву ГК АК, який 1 вересня 1943 року було перетворено на Батальйон “Зоська”. З нього виділили спеціальний підрозділ “Агат” – “Пегаз”, призначений головним чином для виконання акцій з ліквідації німецьких функціонерів. З травня 1944 року з нього сформували Батальйон “Парасоль”. Під час Варшавського повстання обидва батальйони увійшли до складу Згрупування “Радослав” і пройшли найважчий бойовий шлях: Воля – Старе Місто – Середмістя – Черняків – Мокотув. 5 серпня “Зоська” захоплює табір Гесінувка на Волі, 31 серпня її 2-а рота “Руді” під командуванням поручника Анджея Ромоцького “Моро” як єдиний підрозділ пройшла зі Старого Міста до Середмістя через Саський сад, у вересні тримала останні плацдарми на Чернякові.
Ряд дівчат з “Зоськи” і “Парасоль” – це збір чудових героїнь: зв’язкових, санітарок, солдаток. Лідка Данішевська, Зофія Красовська, Яніна Трояновська, Ірена і Марія Ковальські, неможливо перерахувати їх усіх. Батальйоном “Зоська” командував поручник Єжи “Єжи” Бялоус , у ньому воювало 520 солдатів і солдаток, з яких 70% загинуло в боях. Командиром Батальйону Парасоль від моменту його виділення з ОС “Єжи” був капітан Адам “Плуг” Борис, під час повстання загинуло 50% особового складу.
Харцерська Військова Організація “Вігри” була утворена в 1939 році, а 1 жовтня 1943 року об’єдналася з Сірими Шеренгами, щоб поповнити їх інструкторські ряди. Під час Варшавського повстання “Вігри” під командуванням капітана Євгеніуша “Тржаски” Конопацького воювали на Волі, Старому Місті та в Середмісті.
Батальйон “Густав” належав до Національної Військової Організації, яка в 1942 році була об’єднана з Армією Крайовою. Харцерська рота батальйону під командуванням підпоручника Войцеха “Костка” Пщолковського під час повстання воювала головним чином в районі Старого Міста. Зазнала важких втрат 13 серпня під час вибуху так званого “танка-пастки” на вулиці Підвальній.
