служба членкинь
Жіночої Військової Підготовки
в Варшавському Повстанні
Кристина Гоголевська (на дівочому прізвищу Вінщак) псевдонім “Бервинська”
04 II 1919 - 19 XI 2016
Актриса, Театралізований театр "Маріонетки за барикадою"
Походить із Варшави, до 1944 року проживала на вулиці Околіник. Перед початком Другої Світової Війни протягом року навчалася англійської філології в Варшавському Університеті. Останнього літа перед війною, завдяки подрузі, завершила курс ПВК.
У вересні 1939 року допомагала у лікарні на вулиці Książęca. Під час окупації записалася на акторські курси до Підпільного Інституту Театрального Мистецтва (ПІТМ). Декламувала вірші на поетичних концертах на приватних квартирах.
Була співавтором і співтворцем театральної групи “Маріонетки за барикадою”. Протягом двох тижнів серпня 1944 року виступала у власних виставах. На початку вересня була переселена до табору у Прушкові. Втекла з табору до Мілановка, потім переїхала в село під Сохачевом, аби остаточно потрапити до Лодзі і там провести останні миті війни разом із тодішнім чоловіком.
Після війни закінчила навчання на Драматичному факультеті Державного Вищого Театрального Училища у Лодзі. Стала письменницею і авторкою театральних п’єс, перекладачкою англійської літератури
Освітня в PWK
Освітньо-просвітницька служба була однією зі служб Політичної Військової Країни, яка реалізувалася в рамках спеціалізованої (фахової) підготовки. Її метою було виховання моральних цінностей у жінок та підготовка їх до пропагандистської діяльності, спрямованої на поширення бойового духу серед армії та суспільства. Під час занять членкині PW готувалися до організації клубів, бібліотек, чайовень і кафе, кінотеатрів, театрів. Ці заходи мали забезпечити хвилини відпочинку, веселощів і тепла родинного гнізда, передусім військовим на ротації. Вони також підвищували свідомість того, що соціальна підтримка суспільства для військового, зв’язок з ним у боротьбі за добро Батьківщини становить великий заряд оптимізму та стимулу в боротьбі. Ця служба вимагала надзвичайного такту, твердості та спокою. Підготовка до освітньої служби членкині PW здійснювали в рамках вищезазначеної фахової підготовки, після якої вони могли пройти практику у Дружинах Суспільної Праці. Кадри, зі свого боку, навчалися в цьому напрямку на спеціально підготовлених курсах, зокрема на курсах клубів. Там порушувалися такі питання, як позашкільна освіта, робота серед вояків з урахуванням їх психіки у час війни та миру, чи клуб як місце відпочинку, культурних розваг та ланка освітньої діяльності. У березні 1939 року на загальних зборах Політичної Військової Країни було створено підрозділ під назвою Суспільне Попередження, яке мало за мету продовжити підготовку суспільства до самодопомоги та самооборони у випадку вибуху війни. В межах Суспільного Попередження створювалися центри пропаганди, основною метою яких було впливати на правильну громадянську позицію загалу суспільства. Це реалізувалося шляхом просування актуальних питань, життєво важливих для обороноздатності країни, або інформування про можливості активної участі у роботі Суспільного Попередження.
Театр “Ляльки під барикадою
Театр ляльок «Ляльки під барикадою» мав прем’єру 16 серпня 1944 року. Він функціонував на території Повішля та Південного Середмістя протягом двох тижнів. Його діяльність була узаконена в рамках 48-ї бойової групи «Крибар». Задумано, що театр мав представляти короткі вистави для солдатів. Ідею і співтворчість проекту розробили 25-річні Кристина Гоголевська та Зофія Рендцнер. Перша відповідала за сценарій, а друга шила ляльок. Співавтором текстів був філолог д-р Міхал Дадлез. Останні корективи вносив Ян Бжехва, якого також назвали художнім керівником театру.
Робота над театром проходила в квартирі Кристини на розі вулиць Окульник і Щигель. Місцеві жителі приносили матеріали для створення ляльок. Після прем’єри перед командуванням бойової групи «Крибар», на чолі з капітаном Ципріаном Одоркевичем, творці театру отримали посвідчення співробітників і перепустки, що дозволяли офіційно діяти. Театральна трупа отримувала від «Крибара» розклад виступів, які відбувалися щодня. Вистави проводилися в різних місцях — у брамах, дворах, підвалах чи приватних квартирах. Сцена складалася з дощок та ковдри, яка мала ховати акторів. У перенесенні реквізиту допомагала найвідданіша публіка — діти. Основна п’єса в сатиричний спосіб зображала перемогу над ворогом — символічно цю роль грав тканинний тигр із червоною пов’язкою, на якій була свастика. Вистави піднімали дух глядачів та дарували хвилини радості в ці трагічні й важкі для Варшави дні.
